О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : На ячеечной сходке - Ионий Гедеревич Наша церковь состоит из братьев и сестёр из различных церквей протестантского направления бывшего СССР. Когда-то нас разделяли большие расстояния в СССР. Теперь мы вместе (русские, украинцы, белорусы, молдоване, евреи, казахи). Живём дружно под благодатью Божьей. У нас существуют также ячейки по территориальному признаку . Их девять. Кроме общих богослужений в церковном здании для большего знакомства время от времени собираются по две ячейки.Здесь мы знакомимся ближе, рассказываем о пройденных годах, о нашем прошлом служении, размышляем о настоящем, устраиваем общую трапезу за столами.Всё это происходит с молитвой и пением во славу Божью. Для одного такого сбора я написал это стихотворение.
